У французькому виданні Ouest-France вийшло інтерв’ю з Маграном - нашим резидентом, керівником галереї «Творче Нежить» та куратором художнього напряму DRUK, де він розповів свою історію — другу війну за 10 років, переїзд з Сирії до Харкова, бажання розвивати молодих митців та галерею «Творче Нежить». Ouest-France — французька газета, заснована ще у 1944 році. Видання має понад 2,5 мільйони читачів.
Молодого сирійця, чия родина втекла від війни та знайшла притулок у Харкові, знову наздогнала війна. Магран, 21-річний студент факультету архітектури, відкрив у культурно-громадському центрі DRUK невелику картинну галерею, щоб місцеві художники могли виставляти свої роботи.
На перший погляд, це місце здається покинутим. На верхньому поверсі, якщо піднятися по старим сходам, знаходиться велика кімната, нещодавно пофарбована у білий колір, де розміщено близько двадцяти художніх робіт.
«Ми також надрукували їх на картках із віршами на зворотному боці», – розповідає Магран, вказуючи на стіл, що слугує робочим місцем. Роботи належать місцевому художнику. Відкриття відбулося кілька днів тому, і це була нагода для художників Харкова зібратися ввечері, щоб зустрітися один з одним поза війною, навіть якщо повітряні тривоги лунають тут багато разів на добу.
Для Маграна війна почалася не в лютому 2022 року і, навіть, не в 2014 році, коли анексували Крим. Він народився в Алеппо в сім’ї сирійського батька та української матері. Разом із батьками та двома братами Маграну довелося тікати з Сирії на початку війни в 2012 році, щоб знайти притулок у родині матері в Харкові. Протягом усього свого підліткового віку в Харкові Магран уявляв, що швидко повернеться до Сирії: «Я думав щороку, що я повернуся. Моя мама сказала мені, що це станеться після коледжу, потім – після ліцею, далі – після університету… І, врешті-решт, я все ще тут».
«Це правда, що у 2022 році я трохи випереджав своїх друзів, адже це була вже моя друга війна. Побачивши, як діяли росіяни, я відразу сказав, що в Україні це буде на роки».
На початку вторгнення в Україну Харків став ареною численних бомбардувань і боїв, коли російські війська намагалися захопити друге за величиною місто України. У той час Магран із батьками жив на Салтівці – робітничому житловому районі на північному сході Харкова, який зазнав потужних бомбардувань. Він згадує: «Тоді будівлі поруч з нашим домом були свідомо атаковані росіянами. Цивільні особи були мішенями для ударів – це робилось, щоб налякати нас, щоб ми втекли або здалися».
На кілька місяців Магран з сім'єю виїхав з Харкова, щоб сховатися в тихішому селі області. Тоді молодий чоловік ще мав кілька російських друзів, з якими він познайомився через онлайн-відеоігри, але розрив між ними швидко зростав: усі вони розміщували «Z» на фото профілю у своїх телефонах, а деякі пояснювали Маграну, що незабаром його «визволять» російські війська: «Я зрозумів у той момент, що проблема не у Володимирі Путіні чи його уряді, а в Росії в цілому».
Влітку 2022 року студент-архітектор повернувся до ще безлюдного Харкова: «Там не було нікого, ми могли ходити по автомобільних дорогах. Але поступово молодь почала повертатися, адже це студентське місто – і саме тоді ми спробували відродити культуру в місті».
Разом із друзями-студентами мистецьких спеціальностей, Магран подав заявки до місцевих та міжнародних установ, щоб отримати фінансування для культурних проєктів. Він розповідає про вуличні виставки (що тривали недовго) та про назву, яку обрала собі їхня група – «Творче Нежить». «Ми хотіли, щоб мистецтво поширювалося швидко, всюди, як епідемія», – пояснює він.
Війна затримала реалізацію його проекту галереї, але побачивши, як мало мистецьких просторів в Харкові, Магран вирішив розпочати: «Я все одно не збирався чекати ядерної війни…». Хоча ця ініціатива й має художній характер, війна все одно у ній присутня: кожне відкриття чи подія – це можливість зібрати кошти для ЗСУ. У свій 21 рік Магран знає, що йому, можливо, також доведеться йти воювати. Поки що статус студента звільняє його від цього.
Оригінал статті читати за посиланням
