Триповерховий будинок №10/2 на перехресті Гончарівського бульвару та Великої Гончарівської вулиці у 1898 році побудували як друкарню. І відразу після будівництва його займають друкарні – спочатку тут розташувалася типолітографія (друкарня з літографічним цехом). У другій половині ХІХ століття тут вже працювала «Друкарня С.П. Яковлєва», яка на той час була одним з найбільших друкарських підприємств у місті, і мала понад 15 швидкодрукарських машин. У будівлі були два поверхи та напівпідвальне приміщення. Однією з найвідоміших надрукованих у Друкарні С.П. Яковлєва у ХІХ сторіччі книжок, стала книга Г. И. Кулжинського «Святитель Мелетій Леонтович, архієпископ Харківський і Охтирський (1784–1840)» [2], що була видана у 1881 році. Вона присвячена біографії Михайло Леонтовича, українського релігійного діяча та педагога, мощі якого знаходяться у Свято-Благовіщенському соборі Харкова.
Відомо, що у 1903 році Товариство «Друкарня С.П. Яковлєва» мало свої палітурні майстерні, де займалися переплетенням [4]. Друкарня у Харкові була одним з трьох відділень Товариства, розташованих в українських містах (Дніпрі, Харкові і Києві).
«Друкарня С. П. Яковлева» у Києві знаходилась на одній з давніх київських вулиць – Золотоворітській 11. Тут був прибутковий будинок, побудований у стилі модерн, який належав Вацлаву Вондраку, чеському філологу-славісту, доктору філософії, автору фундаментальних досліджень в галузі порівняльної граматики слов'янських мов. Перших два поверхи прибуткового будинку і займала «Друкарня С. П. Яковлева». У цьому ж буднику працювало медичне відділення Вищих жіночих курсів, очолюване професором Сергієм Томашевським. Зараз тут знаходиться готель Прага.
Дніпровське відділення Товариства «Друкарня С.П. Яковлєва», відкрите у травні 1885 року, стало четвертою друкарнею Дніпра за часом заснування та першою механізованою друкарнею в місті. За проектом міського архітектора Фердинанда Августовича Гагена було зведено двоповерховий корпус друкарні на розі теперішніх вулиць Фавра та Катерининського проспекту. На початку XX століття «Друкарня С.П. Яковлєва» була одним із провідних підприємств друкарської галузі в місті, та у 1910 році, через економічну кризу, було змушене закритися. В радянські часи тут з'явилася Дніпропетровська міська друкарня, яка у 1989 році була реорганізована у видавничо-поліграфічне підприємство «Дніпро», а у другій половині 1990-х стало ТОВ «Поліграфіст». Однак через кілька років «Поліграфіст» припинив діяльність та продав свої будівлі, в яких після реконструкції було відкрито торговий центр.
У харківському відділенні у 1905 році відбулися страйки серед працівників. Страйкували службовці найбільших харківських друкарень, і зокрема – «Друкарня С.П. Яковлєва», працівники якої припинили роботу, об’єдналися з друкарями «Гутенберг та Штенберг» і разом висунули свої вимоги до адміністрацій [3]. Серед цих вимог був восьмигодинний робочий день, збільшення заробітної плати на 40%, скасування понаднормових робіт, ввічливе поводження з робітниками та інше. [3]. Страйкарям вдалося досягти лише незначних поступок.
Друкарня продовжує свою роботу і за часів Жовтневого перевороту – у 1919 році «Друкарня С.П. Яковлева» видає збірку розпоряджень радянського робітничо-селянського уряду України і підтримує більшовиків [5]. Під час громадянської війни Друкарня зазнала значних ушкоджень: обладнання було знищено, а самі приміщення — частково зруйновані. Відновлення та модернізація Друкарні відбулася у період з 1924 по 1934 роки. У цей час було добудовано третій поверх і встановлено вантажний ліфт, що дозволило розширити виробничі можливості, також було додано горищний простір. В післявоєнні роки до друкарні прибудовуються технічні та складські приміщення, що розміщуються вздовж межі ділянки, утворюючи замкнений дворовий простір. За радянських часів будівля використовувалася 4-ю друкарнею міністерства шляхів сполучення (зокрема, тут друкували залізничні квитки). У 1980 р. будівля здобуває охоронний номер і визнається пам'яткою архітектури місцевого значення.
З 2000 року в будинку знаходилась фірма «Харківська Друкарня №2», діяльність якої було припинено у 2010 році. З 2010 по 2020 рік, Друкарня знаходиться в занедбаному стані, приміщення будівлі здаються в оренду. У 2021 році у Друкарні з'являється новий власник, який вирішує ревіталізувати історичну будівлю.
У 2021 році будівлею починає займатися харківська компанія Alter Development. Друкарню вирішують реставрувати і ревіталізувати в культурний центр. Для проведення підготовчих досліджень запрошується архітектурне бюро Урбанина. Разом з цим на початку 2022 року в культурному-громадському центрі проходить перша культурна подія - презентація альбому українського електронного композитора HSPD, який вийшов на той час на лейблі Someone Records. Вечірку відвідує близько 300 людей, це стає стартом роботи культурно-громадського Центру.
Повномасштабне вторгнення, бойові дії в Харкові, загроза окупації - все це призводить до заморозки проєкту. Робота над культурно-громадським центром відновлюється у 2023 році. Наразі пам'ятка готується до реставрації. Вже проведено дослідження стану будівлі та прилеглої території, триває розробка концепції.
