У Харкові триває фестивальне життя: з 14 по 23 червня 2024 року відбулася подія під назвою «Харківське море», де музиканти, художники, актори та всі охочі змогли дослідити уявний образ міста за допомогою сценічного й візуального мистецтва. В основу фестивалю була закладена концепція формування унікальної ідентичності міста Харків, пов'язаної з давніми та сучасними міфологемами й культурними феноменами.
Фестиваль «Харківське море» охопив понад десять культурних локацій, серед яких – і харківський культурно-громадський центр DRUK. Наш культурний простір став важливою частиною події, адже тут зосередилося чимало зустрічей, майстер-класів і виставок, що допомагали людям відчути магію міста через символічне “пірнання” у його творчі процеси.
У програмі «Харківського моря» було заплановано та проведено лекції, перфоманси, екскурсії, концерти та покази вистав – як професійними трупами, так і аматорськими колективами. Засновниці фестивалю, дизайнерка Олена Мордик та копірайтерка Деніза Глезіна, вирішили створити фестиваль, що допоміг би розглянути місто ніби крізь хвилі умовного моря. В основу вони поклали світобачення, у якому море метафорично символізує простір, де можна пізнати харківські міфи у їх надзмістовному бутті. Харків стає топосом, де технології й мистецька свобода об’єднуються в єдиний потужний егрегор урбаністичного футуризму.
15 червня у 14:00 на базі DRUK відбулася подія, яку присвятили темі міфу в контексті Харкова. Деніза Глезіна влаштувала майстер-клас “Міфотворчість”, де розповідала, якими бувають механізми міфотворчості та як художники, письменники та представники інших творчих напрямів можуть усвідомлено працювати з міфами, створюючи нові образи міста. Присутнім пропонувалося відшукати власне ставлення до харківських героїв і символів. Деніза наголошувала на тому, що сучасне мистецтво здатне підсвітити факти й події, надаючи їм цікавого інтерпретаційного забарвлення.
Того ж дня, о 16:00, у DRUK відбулася зустріч ARTIST TALK, де кілька художників і фотографів презентували свої виставкові роботи, пов’язані з темою пошуку харківського міфу. За модерацією кураторки Марії Дробязко автори розповідали, як саме зображають місто та які ідеї приховуються за кожною роботою. Дехто прагнув передати ностальгію, інші – урбаністичну модерність, дехто ж зосереджувався на воєнних реаліях і тому, як вони впливають на образ Харкова в уяві людей.
22 червня о 16:00 в приміщенні DRUK відбувся показ вистави «В розробці», за участі молодих театрів і аматорських колективів, серед яких – театр «Очерет», виконавча директорка якого, Анастасія Несміян, є керівницею театрального напрямку DRUK. Також приймали участь: посттеатр «ОПГ» куди входить керівник літературного напрямку DRUK Владислав Радченко, «Тетра», театрально-поетична лабораторія «Квант часу».
Окрім того, було кілька читок, організованих Іриною Роженко та драматургічною лабораторією Олега Михайлова. Таке різноманіття постановок зробило фестиваль по-справжньому об’ємним, адже кожен колектив має власний творчий темперамент, а отже – і власну версію того, яким буває сучасний харківський культурний простір.
Того ж дня у DRUK відбувалася pop-up виставка та подія під назвою «Світове кафе». В pop-up форматі кожен охочий митець чи дизайнер міг показати свою візуальну роботу, встановлену на один день, і вільно поспілкуватися з глядачами. Утворювалися моменти обміну досвідом, коли різні творчі погляди перетиналися й надихали одне одного. Паралельно в «Світовому кафе» пропонували зустрічі для вільного спілкування й обміну речами або ідеями. Ті, хто зареєструвався заздалегідь, могли влаштовувати міні-майстер-класи, презентувати власноруч зроблені вироби чи навіть виступати з промовами про культурні й соціальні теми. Видання «Килим» і «Люк» допомагали координувати ці активності, але загальна ідея зводилася до того, щоб зруйнувати жорсткі рамки формальних виставок і створити відкритий ярмарок ідей.
Трохи згодом, ввечері, у DRUK відбувся пітчинг проектів, метою якого була підтримка незалежних культурних ініціатив. Учасники розповідали про власні задуми в царині театру, графіки, літератури, перформансу чи музичних експериментів. Аліна Богданович курувала цей захід і прагнула показати, що коло креативних людей у місті залишається великим, попри всі труднощі. Відтак кожна презентація у DRUK ставала приводом для їх учасників та організаторів розпочати нові культурні партнерства – проведення «Харківського моря» у DRUK стало приводом для більш глибокої творчої комунікації. Тут кожна візуальна проєкція чи ритмічна композиція стає ритуалом, завдяки якому цифрові потоки синхронізуються з внутрішнім досвідом людини, виховуючи новий тип чутливості до простору та історії.
28 червня на фінальний день «Харківського моря» організатори запросили всіх охочих знову відвідати DRUK, де на них вже чекала електронна вечірка. Її задумали як завершальне свято, що підсумовує ідею символічного плавання у хвилях міської уяви. Програма включала музику від різних виконавців, серед яких Apols, Bongdan та HSPD – український музикант, який спільно з Lysy4ka та електронним лейблом someone records у 2022 році презентував у DRUK мініальбом MINDCRAFT. Аркадія Юрченко, кураторка музичного напряму в DRUK, відома як D’ark, поєднала звуки й візуальні образи так, щоб створити атмосферу звукових хвиль Харківського моря.
Фестиваль «Харківське море» мав на меті відкрити нові локації у місті для культурних заходів, бо в умовах війни їх пошук перетворюється на окремий виклик. У цьому контексті ми і репрезентували наш простір DRUK.
Фестиваль «Харківське море» виявилося подією, що змусила мешканців і гостей по-новому подивитися на міський та міфологічний простір Харкова. DRUK перетворився на багатофункціональний хаб, куди один за одним прибували учасники із власними виставками, виставами чи музичними треками. В атмосфері відкритості ми дискутували, отримували відгуки, обмінювалися подарунками та ідеями, ще раз підтвердивши, що мистецькі та громадські концепції розвиваються саме там, де люди створюють урбаністичну міфотворчість.
Через перформанси, електронні саунд-ініціації та виставкові практики народжується нова семіотика міста, яка відсилає до глибинних структур міфів. Таким чином, Харків уявляється не лише географічно промисловим центром, а й простором, де міські історії перетворюються на концептуальний прошарок, у якому народжуються міфи нової епохи — міфи, що походять одночасно з доісторичного минулого й із надсучасного майбуття.
